25 лютого минуло 152 роки від дня народження сильної духом, наділеної великим талантом письменниці – Лариси Косач-Квітки, котра своє життя присвятила служінню рідному народові, бо й псевдонім взяла “Українка”.
3 березня учні восьмого класу разом із класним керівником Анною Володимирівною Фірич запросили учнів шостого, сьомого класів та учителів-словесників на літературне свято “У Мавки гостини дарують щастя незабутні хвилини”.
Метою заходу було: увіковічнити пам’ять про надзвичайно сильне слово поетки, створити атмосферу занурення у творчість мисткині, залучити якнайбільше учнівської молоді до вивчення творчості Лесі Українки, наголосити на незламності, непокірності, силі духу жінки.
Провідником по творчості Лесі Українки стала одна з найвідоміших героїнь її творів – Мавка, роль якої виконала учениця сьомого класу Уляна Жук. Цікаво було слухати спогади про дитячі роки Лесі, якими з теплотою і ніжністю поділилася її мати – Олена Пчілка (учениця 8 класу Мар’яна Антонів).
Восьмикласники натхненно читали поезію різних періодів творчості письменниці. Зокрема на святі прозвучали вірші, знайомі нам із дитинства. Поезію “Мамо, іде вже зима” декламувала Соломія Баліцька, а “Вишеньки” – Каріна Грицишин. Перший поетичний твір Лесі Українки “Надія” прочитала напам’ять Ярина Шелемех.
Глядачі також могли насолодитися чудовою декламацією кращих взірців громадянської, пейзажної та інтимної лірики, що вийшли з-під пера поетки.
Марія Мазурок декламувала вірші “Стояла я і слухала весну”, “Хто вам сказав, що я слабка?”, Олег Лазар – “І все- таки до тебе думка лине “, Олена Клепарівська – “Як дитиною бувало”, “Хотіла б я тебе мов плющ обняти “, Валерія Смолінчук – “Давня весна “, “Я не кохаю тебе “, Софія Баліцька – “Вечірня година “, Домініка Русіна – “Як я люблю оці години праці “, “Гетьте думи”, Каріна Грицишин – “Сапфо”.
Щасливим було закінчення свята для Мавки, бо її відшукав і прийшов по неї Лукаш (Олександр Білець).
Директор освітнього закладу Марія Степанівна Ферцович подякувала учням та їхньому керівникові за гарне свято, за їхній інтерес до ніжного і водночас сильного Лесиного слова.
