Минуло 39 років після трагедії на Чорнобильській АЕС, але людство й досі відчуває її наслідки, а природа ще довго відновлюватиметься від шкоди, якої їй завдав “мирний атом”. Це лихо не лише техногенного характеру, а й культурологічного, адже величезний шмат поліського регіону із особливостями мови, фольклору, звичаїв та традицій перетворився у “зону відчуження”.
1 травня вчителька української мови та літератури Леся Степанівна Шелемех і вчителька біології Марія Миколаївна Шміло обговорювали ці питання із здобувачами освіти 11 класу під час інтегрованого уроку.
Зокрема, Марія Миколаївна розкрила причини виходу з ладу четвертого енергоблоку ЧАЕС (людська недбалість) та його наслідки для природи (радіоактивне забруднення) й людини (променева, онкологічна хвороби тощо, смерть). Учителька продемонструвала учням відео, в якому висвітлено важливі факти про Чорнобильську катастрофу.
Одним із важких злочинів тодішньої влади було те, що вона замовчувала правду і розпочала евакуацію населення занадто пізно. Зокрема, жителів Прип’яті (близько 50 тис. осіб) почали вивозити з міста лише за 36 годин після вибуху, що значно посилило вплив радіації на здоров’я людей. Учні та вчителі хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих ліквідаторів
Чорнобильської катастрофи (працівників АЕС, пожежників, медиків). Марія Миколаївна також вказала на те, що відколи Запорізька АЕС опинилася в руках окупантів, є ризик неправильного поводження з її обладнанням й кілька разів вже лунали погрози вивести електростанцію з ладу.
За найпесимістичнішим сценарієм, в атмосферу потрапило б в рази більше радіаційних викидів, ніж під час вибуху в Чорнобилі. Вчителька також дала рекомендації, як захистити себе при високому рівні радіації в повітрі. Правду про Чорнобильську трагедію світ довідався від науковців та журналістів.
Леся Степанівна розповіла, що розголосу цій темі надали і письменники, зокрема, поети-шістдесятники, які значну увагу в своїй творчості приділяли екологічний тематиці. Ліна Костенко, уродженка поліського краю, часто брала участь у експедиціях в Чорнобильську зону задля збереження культурної спадщини.
Іван Драч власні бачення трагедії передав у поемі “Чорнобильська Мадонна”. З відео інтерв’ю поета учні дізналися, що після вибуху на Чорнобильській АЕС його сина, студента 4 курсу медінституту, залучали до огляду дітей та жінок із уражених радіацією територій.
Леся Степанівна з допомогою презентації проаналізувала поему “Чорнобильська Мадонна”, зокрема, вказала, що цей твір – нагадування людству про його гріхи щодо недбалого ставлення до природи, до власного життя, за які довелося заплатити екологічним лихом. Твір наповнений символами. Чорнобильська Мадонна – це українська мати, радше, узагальнений образ усіх матерів, які втратили дітей і несуть свої біди, болі та тривоги.
Як рефлексію, вчителька запропонувала одинадцятикласникам написати відгук в художньому стилі про почуте. Важливо, що кожен учень творчо підсумував заняття: у когось вийшло резюме уроку, у когось – есе, хтось створив оригінальне екологічне гасло, а хтось – поезію.
Заступник директора з навчально-виховної роботи Віра Петрівна Різник подякувала Лесі Степанівні та Марії Миколаївні за ґрунтовне різнобічне висвітлення одної з найбільших техногенних катастроф ХХ століття, яка перетворила “місто мрії” на “зону відчудення”, спаливши радіацією не лише родючі ґрунти, а й людські серця і долі.
