21 лютого, в Міжнародний день рідної мови, відбулося засідання методичної комісії вчителів гуманітарного циклу. Вчитель української мови Віра Петрівна Різник провела з учнями 10 класу урок на тему: “Єдність у різноманітті”, присвячений українським діалектам.
Основні завдання уроку: розкрити значення термінів “говірка”, “говір/діалект”, “наріччя”, ознайомити учнів із картою говорів української мови, перевірити рівень володіння рідною говіркою, заохотити до вивчення мови рідного села.
Епіграфом уроку стала поезія Дмитра Павличка “О рідне слово, хто без тебе я?”, яку задекламував Вадим Філіпович. У вступній бесіді вчитель подала теоретичний матеріал до теми. Учениці Анастасія Рудик, Софія Антонів і Марія Порада окреслили межі та схарактеризували мовні особливості кожного з трьох наріч української мови, продемонструвавши навички публічного виступу. Прослухування записів живого мовлення носіїв степового та лемківського говорів сприяло кращому засвоєнню матеріалу.
Відомо, що вагомий внесок у розвиток літературної мови вносять письменники. Так в неї потрапляє чимало лексики із їхніх рідних говорів. Учні обирали на дошці картку з іменем письменника, пригадували інформацію про нього, зокрема звідки він походив, і на основі цього визначали, носієм якого говору він був.
Учениці Владислава Русіна і Катерина Кріль коротко представили надсянський і наддністрянський говори, до суміжжя яких належить говірка нашого села. Об’єднавшись у три групи, десятикласники із “хмарок слів” виписували діалектну лексику, поширену в нашій говірці, й визначали значення слів.
Виявилося, що рівень обізнаності учнів із лексикою рідного села високий.
Знайомлячись із особливостями говорів та наріч української мови, помічаємо їхнє багатство і різноманіття, але незаперечною також є їхня єдина основа – українська. Дякуємо Вірі Петрівні за цікаве заняття, яке мотивує дітей до вивчення лексики рідної місцевості. “Адже говірка кожного села, – як зазначає вчителька, – неповторна, це своєрідний код, який об’єднує мовців у спільноту і завдяки якому легко визначити чужих. Говорімо мовою дідів і прадідів, збережімо її для нащадків!”
